Банк портретів / Шершуни Дарія, Володимир та Олександр, Любий Дмитро

Шершуни Дарія, Володимир та Олександр, Любий Дмитро

Удова Дарія Шершун, мати п’ятьох дітей, проживала в с. Лезневе на Хмельниччині (нині – мікрорайон м. Хмельницький). Під час Голокосту українська родина врятувала від знищення 15-річну Етю Цалевич.

Дівчина виховувалася в дитячому будинку в с. Фельштин (нині – с. Гвардійське). Коли німці окупували Хмельниччину, притулок закрили й усіх його вихованців вивезли до інших областей країни. Етя була єдиною, кого забрали до робочого табору в с. Мацьківці, неподалік м. Проскурів (нині – м. Хмельницький). Туди було відправлено близько 300 євреїв із с. Фельштин – на будівництво дороги. Більшість із них померла через важкі умови праці, частину було знищено в 1942 р. Тих, хто вижив (серед них була й Етя Цалевич), восени перевели до м. Проскурів і розмістили в колишній школі. Звідти євреїв періодично групами по 50 осіб відвозили до місця розстрілу в с. Лезневе. У грудні 1942 р. в такій групі опинилася й Етя. Євреям наказали роздягнутися й спускатися до розстрільної ями.

Коли автоматна черга вщухла, дівчина, лежачи на трупах, зрозуміла, що її не зачепила жодна з куль. Вона долежала нерухомо до настання темряви, прикидаючись мертвою. При першій спробі вибратися з ями поранила ногу і знепритомніла. Але зрештою їй вдалося вилізти в темряві з-під купи мертвих тіл і дістатися до першої сільської хати. Двері відчинив Олександр Шершун, який одразу зрозумів, звідки ця гостя. Він швидко завів Етю до приміщення й покликав матір. Дарія усвідомлювала, що може бути покарана за допомогу єврейці, але опікуючись власними п’ятьма дітьми, пожаліла й Етю. Вона й старші сини Олександр та Володимир доглядали за дівчиною. Хлопці облаштували сховок на горищі, а Дарія лікувала її численні рани. Допомагав переховувати єврейку й рідний брат господині Дмитро Любий, періодично забираючи до свого будинку. Українська родина дбала про Етю до кінця окупації.

Після війни дівчина вийшла заміж, а в 1970-х рр. емігрувала до США. Перебуваючи там, підтримувала й надалі зв’язки зі своїми рятівниками.

У 2001 р. Яд Вашем визнав Дарію, Олександра й Володимира Шершунів та Дмитра Любого Праведниками народів світу.

Світлана Демченко

м. Київ

Національний музей історії України у Другій світовій війні

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека